А він боявся доторкнутися до неї-
Лишень очима пестив без кінця.
Уже й забув, що є дівчата- феї,
Хоча й пішов з такою до вінця.
І жадібно ловив її усмі'шку,
І кожен жест на серці карбував:
Отак граційно виставляє ніжку,
А так сміється... Все запам'ятав...
І він беріг її- портретно-незнайому,
На покутті, убравши в рушники...
І дотиком до мрій долав утому,
Скидав з плечей обпалені роки...
Він цілував її в бентежних сновидіннях,
Ховався у роботі від думок...
І кожна зустріч- мука і спасіння,
І кожен день вплітався у вінок...
***
А десь вона, буденна і звичайна,
Шукала щастя в поглядах чужих...
І величезна, неймовірна тайна
Тримала в жменці танго лиш для них...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419377
Рубрика: Лірика
дата надходження 18.04.2013
автор: Любов Ігнатова