Ти, мов ніч незбагненно-печальна,
Що зоріє в імлі таїною.
Ти, погуба невинно-фатальна,
Що палає пустеллю німою.
Ти, жаринки тремких першоцвітів
На осонні брудного проталля.
Ти, відбиток небесних софітів
У калюжнім бездонні провалля.
Ти, струмка вогняні переливи,
Між холодного тіла граніту.
Ти, грімниця травневої зливи,
Що кромсає байдужість зеніту.
Ти, світання розхристаномиле,
То криваве, то ніжно-бузкове.
Ти кохання палаючокриле…
Жаль, що тіло моє воскове.
17. 04. 13
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419225
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 17.04.2013
автор: Осіріс