Коріння батьківське і мамина ласка,
Окріпнути нам помогли на землі,
А квіти калини, як пісня, як казка,
У нашому серці ще не відцвіли.
У кожному слові, у батьківській мові,
Тепло струменить, наче сонце сія,
І грає на небі любов веселкова,
Бо це Україна - святиня моя.
Якщо пам’ятаєш, де батьківська хата,
На стежці до неї ще видно сліди,
Де рід твій, могили… і слово багате,
Хоч рідко та все ж повертайся сюди.
І де б не бував ти батьківське коріння,
Напоїть тебе на родиннім дворі,
Розсій по Вкраїні батьківське насіння,
Щоб міцне коріння було на землі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=419068
Рубрика: Лірика
дата надходження 17.04.2013
автор: Віталій Назарук