Куди не кинеш оком, край розкішний,
Зелені луки - наче оксамит,
Ріка несе срібло́ води неспішно
І по порогах, наче дзвін дзвенить.
Тут маревом покрились очерети,
Лісок березовий, аж до води, струмить.
Так тихо й мирно, що збагнувши де ти,
Мов чайка, серце в небеса летить.
Куди не кинеш оком, край розкішний.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418784
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 16.04.2013
автор: @NN@