Я відчуваю ніч.
Вона так тихо, тихо
Прийшла, підкралася, заполонила.
Приспала гамір, тишу розбудила,
До ніг моїх зірок жбурнула вихор,
І закружляла разом з ними у танку,
І ковдру сну сріблясту та тонку
Накинула мені на очі.
Та дарма все,
Я спати ще не хочу,
Я хочу бачити оте ніщо й нічого,
Що за вікном моїм, і що то за дорога?
Куди веде? І де вона скінчиться?
По ній, як човен, місяць плине
В світи казок, у чарівну долину,
Де спочиває синя птиця.
Мені б за нею,
Та боюсь злякати,
Бо вдарить крилами і полетить
За гори, там де срібний край лежить.
А я лишусь в полоні ночі...
Реальність це?!. Заплющу очі...
І ранком буду снить.
1990
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418566
Рубрика: Езотерична лірика
дата надходження 15.04.2013
автор: @NN@