Вона цвіла, й ніхто не міг стоптати
Хоч не була занадто особлива,
"І звідки ж ту сміливість треба мати?
І як бетонні плити ті пробила?"
То бу́ла квітка серед тротуару,
На сірім фоні ясно-жовта пляма
Вона не володіла дивним чаром,
Найкрасивішою не бу́ла між квітками.
Не сподівайтесь, що її цінили:
Знаходилися ті, котрі ламали,
Але вона, о, як же впрето жила!
Як корені в асфальт той запускала!
Її зірвуть. Не раз, не два, не тричі,
Їй не звикати - і вона це знає.
Але лише сміється таємничо,
І жовтий цвіт на сіре вистилає.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=418318
Рубрика: Лірика
дата надходження 14.04.2013
автор: Хвостатий Їжак