Яка Вкраїна гарна навесні !
Неначе наречена на вінчанні.
В цю пору завжди радісно мені,
Тут дні любі неначебто останні,
І ранки тут холодні на світанні,
Зате такі завжди безхмарні дні.
Як добре, що не в лютому бою
Собі Вкраїна волю здобувала.
Як добре, що у нашому краю
Пожару не було, що не розпалась,
Що ворогів до смерті не карала –
Таку Вкраїну вірно я люблю.
Люблю за лет весняних пелюсток,
За чорноту розораного поля,
Хоч на шляху бува й вкопають стовп,
Та є ще руки в трудових мозолях.
Хоч і тяжка, та славна наша доля,
Бо міцно вріс маленький цей росток.
Іде весна – нема коли гулять.
Чека робота більша й невелика:
Кому садить, кому стовпи пилять
І будувать, а не чекати лиха.
Зростає хай Вкраїна наша стиха,
Щоб потім нам було, що в ній збирать.
23.03.1995 р.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417901
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Мірошник Володимир