і що б тобі потім не казали,
завжди буде щось/хтось,
хто тягне назад.
може, це ти сам?
діти в капеллі співають,
і голос їх розрісся,
й замість одного - мільярд
таких малих,
що неначе поліпи.
повзуть крізь дири
у поліпшенні
після падіння у пекло,
що й воно пожовкло,
коли дивишся знизу догори -
закривши вії, зціпивши пальці
у замок.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417886
Рубрика: Лірика
дата надходження 12.04.2013
автор: Кот Бегемот