Я тримаюсь за тебе, сьогодні і завтра,
Залишаючи долі на щастя той час, який так заважає мені
Говорити з думками в кав'ярні небес.
Говорити, замовкнути, слухати море…
Бо воно ще рожеве і трішки лілове. Намальоване…
Безліч коралів, прим'ятих узбіч.
І постійна потреба.
Та ні ж бо вимога. Організму напитись знову тобою.
Захлинутись на ту нетривалу хвилину.
Що тоді розквітала на просторі нив.
Що тоді билась птахом - вривалась під шкіру,
Наставало затишшя. Мережився грім.
А мені зовсім трохи.
Краплина.
Ще декілька мить. Заглядаю у море…
А воно таке лагідне, ніжно – молочне,
Простягає мені в своїх хвильках любов, я гукаю агов.
Де ж кінчається Всесвіт і дивне безмежжя,
Я тримаюсь за тебе поки досить сил. І навіки зоріє
Вбрання моїх снів, знову гомін.
Я лину з тобою.
А мені зовсім трохи.
Краплина.
Та ні ж бо вимога. Організму напитись знову тобою.
І забути про море, як згаяний час.
Поступово хмелію, та змінюю море на нас.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417633
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 11.04.2013
автор: Линска