[b]Частина 1.Без мене ти...[/b]
Як ночі ці без тебе відтерпіти?
І день за днем,а там-за роком рік...
І мо' ростимуть тут не-наші діти,
як ти розділиш з іншою свій вік,
а потім ви діждетеся онуків,
сивітимете разом день від дня...
Чи будеш ти щасливий в ряді згуків
почути вже тоді моє ім'я?..
[b]Частина 2.Разом ми...[/b]
Світає вже...І ліс...І ми-рука у руку...
Наш дім...І озеро...І знову,знову ми...
І слів уже нема про тяжкую розлуку,
і плачемо від щастя,та тільки не слізьми!
Долунює з віконця тихенький плач дитяти,
одне воно,напевно,злякалось темноти!..
Та голосно так кличе:"Де ви,мамо,тату?!"
-Не плач,не плач,малятко,бо не самотнє ти...
[b]Частина 3.Без тебе я...[/b]
Я чую і тепер крізь довгі роки:
дзвіночком сміх і радісні слова.
І зараз ти,напевно,все ж нівроку,
у мене ж-посивіла голова!
І перстень хоч надів на руку інший
про тебе не забуду ні на мить.
Нехай же смерть у спину далі дише-
чекає хай,мені не те болить!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417443
Рубрика: Присвячення
дата надходження 10.04.2013
автор: Ольга Папінко