Поцілунок і секс – тілесна зрада. Душу ж зраджують – обіймаючи. Неможливо обіймати нелюблячи. Поцілувати – так, а обійняти – ні. Категоричне «ні». Банально і нелогічно? Зате правдиво. Обіймаючи, ти дозволяєш тій людині торкнутися твоєї душі. Як часто, а найголовніше – КОГО ми обіймаємо? Найближчих і найрідніших, і лише їх. Обійми – це як вищий щабель стосунків, як індикатор любові, це неприхована щирість, це тепло. Кажуть, що коли зникає бажання цілувати – зникає й кохання. Неправда! Якщо ти нездатний пригорнути до себе людину – ти не любиш її ні краплі. Є ті, кого, наче, і любиш, та ні, точно любиш, але обіймати їх, чомусь, не хочеться, а значить не хочеться їх впускти всередину, ділити з ними себе. Невже це справжня любов?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417334
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: Настя Мозгова