[img]http://stat18.privet.ru/lr/0a30403d3bd1e26266477e0e1f082546[/img]
Квітнуть небесні лани
Тендітними крильцями маків.
Червону плахту прасують вітри.
Розчісую коси.
Вербам в’яжу зелені стрічки,
Танцюйте, хмари, співайте, білі.
Сорочка спинається пружно на грудях,
Набираю повітря в легені,
Крикну, щоб аж гуло!
З опалу смикну за край,
Зірву марево сірих буденних фіранок,
Дрібні краплини бурштину
На вилиці з неба
Впали, вросли, випнулись ластовинням.
Сонячним даром
Наділена.
Крильми злітають одежі важкі,
Зимові збляклі.
Міцними руками вітру підняті вгору,
Хай йому буде на втіху,
Старі непотрібні паперові віхи -
В кишенькові проріхи
Міллю шмигнуть на волю
Квитки.
Тепер непотрібні тролейбуси й маршрутівки,
Автобуси і таксі,
Вміння літати над світом
В мені з цієї весни.
Долоня наповнена вщерть
Вітром,
Повітрям,
Світлом, повір’ям, і ще чимось невимовно світлим…
Вчу невагомість миті,
Всотую безкінечність.
Вміння летіти
Тобі завдяки
Прокинулось тої миті,
Коли ти серцем торкнувся душі,
В косах тоді оселилися маки.
Коли прижилися зелені стрічки
на гіллі верб пелехатих…
Сорочка спинається пружно на грудях,
Набираю повітря в легені,
Крикну, щоб аж гуло:
В мені прокинулось вміння літати!
[img]http://www.instapics.ru/large/201301/103784.jpg[/img]
10.04.13
картинки: інтернет
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417212
Рубрика: Лірика
дата надходження 10.04.2013
автор: gala.vita