[i]За текстом пісні
Юрія Візбора[/i]
За вікном нудьгує вечір запечалений,
довгі тіні тихо падають до ніг,
дощ блукає, мов музи́ка, неприкаяний,
переходячи акордами у сніг.
Запізнились ми з тобою на побачення,
наче можна запізнитись на роки.
Ой, як дорого за втрачене заплачено
з того дня, як у життя ми боржники.
Не катуй мене ні жалістю, ні ласкою.
Якщо можеш, на-прощання, посміхнись.
Ти пробач, що не змирився я з поразкою.
Може я тобі пробачу теж колись.
Синій вечір десь ховається за хмарами,
і погаслі почуття не гріють кров.
За вікном безпечне людство ходить парами,
обікрадене сьогодні на любов.
Рідше й рідше бачу душу запечалену
у весняному промоклому плащі.
І мелодію, як вітер – неприкаяну,
фальш-акордами виспівують дощі.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=417074
Рубрика: Лірика
дата надходження 09.04.2013
автор: I.Teрен