Кричать в душі забуті протиріччя
На перехресті безтолкових слів.
Десь у селі, забуту на узбіччі,
Знайти цнотливість серця не зумів.
Стоять тепер тополі на тім місці,
Збираючись на вигоні гуртом,
Шепочуться, як щось знайшли у листі
Та й віднесли до річки за селом.
Шепочуться, що те зросло вербою,
Спустивши довгі віти над ставком,
Про те, як з вітром сходиться в двобої,
А інколи розплачеться тайком.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416775
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 08.04.2013
автор: Г. Король