страшне те слово, що не має рими,
яке народ не в силах зрозуміть,
яке іде дорогами пустими
й в свідомості лунає лише мить.
страшна та мова, що мовчить віками,
що брудом вкрита й бур'янами проросла,
яка невільно з коренями
із світу вирвана була.
страшний той звук, що деградує,
із неба в землю підкидає пил звучань
що милозвучність і красу руйнує
в структурних одиницях мовознань.
страшний той дотик, що за серце не хапає
і не кипить від нього кров,
що душу й розум в тілі не ламає
й що не запалює в очах вогонь.
страшна персона що не має батьківщини,
яка живе без віри в рідний край,
яка не знає рідної стежини,
яка не знає, що домівка - вічний рай.
***
страшний той світ, що матір не цінує
що слово рідне з вуст не вирина,
що серце злобою травмує
й що силу волі забуває.
***
страшна країна, що керується лохами,
які готові землю рідну продавать,
які зробили демократів лиш рабами,
які давно вже звикли бідних грабувать.
страшні ті люди, що не можуть встати,
не можуть воювати так як слід,
які не можуть владу за горлянку взяти
і розтопити їх як лід.
страшний народ, що думки власної не має,
що звик іти закритими очима в світ,
що так боїться керувати мовними речами.
страшний, бо терпить вічний гніт.
мабуть, терпіння найсильніше.
мабуть, це доля, а не ми...
мабуть, вона сіє густіше
солодкий терен сарани.
***
страшне страхіття впаде на коліна?
коли скажіть! скажіть: коли?
коли підніметься людина?
коли почнеться час грози?
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416567
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: несвідомий