ніколи не забуду, як я прокинувся вперше,
щось надзвичайне доторкнулось до мого обличчя.
якби я не знав, що таке янголи, то подумав би, як завше,
що це ти легким повітрям лягаєш на мою ключицю.
ніколи не забуду, як я прокинувся вдруге,
мені здавалося, що ще вчора я блукав чайними полями Індії.
якби я не знав, що таке вірити в кохання, я би обрав друга,
який би завше мені нагадував, що любов - це наслідок тривалої хімії.
ніколи не забуду, як я прокинувся втретє,
моїми пальцями була зіграна остання мелодія на старій гітарі.
якби я не знав, що на вулиці мінус сорок, я би менше боявся смерті,
залишивши про себе слід, десь на дні, в глибині океані.
ніколи не забуду, що моє життя - це тривала дорога,
насправді сумні очі бачили досить багато.
радіти потрібно тоді, коли гріхи залишені і ти на шляху до Бога,
десь всередині тіла згадуєш маму і тата.
11.01.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416407
Рубрика: Лірика
дата надходження 07.04.2013
автор: Сашко Марчук