він не часто нагадував про те,
як сильно кохає,
як палко всередині тіла горить холодне серце,
якою дивовижною силою,
щось біля неї міцно його тримає,
коли душа на порозі відкриттів зігрівається і терпне.
він завше прокидався на 18 хвилин раніше,
поки вона тихенько спала,
бачила останній сон.
він губився у власній кухні,
ставив чайник і готував каву, як можна міцніше,
підходив ближче до тіла шукаючи власний полон.
він не знав,
як це бути для людини потрібним,
просто залишався собою, як завше простим.
хтось би називав його кроки, явищем суцільно ванільним,
лише вони знали,
як це боротись з складним.
він не часто нагадував про те,
як сильно кохає,
як варто обіймати тіло у режимі сну,
якою дивовижною силою,
щось біля нього її міцно тримає,
коли разом звикли чекати на спільну для них весну.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=416011
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: Сашко Марчук