Коли настане ніч і потяг прошмигне,
лишаючи по собі моторошний звук –
усе, що вдень було забуте й неживе
у мозку розіллється, як гаряча ртуть.
Усе, що вдень було минувше і чуже
ураз набуде змісту і страшенних сил.
І навіть те, що вдень здавалось міражем
твої думки про спокій розітре у пил.
Залишиться лиш сум. Суворий і ламкий.
Повітрям захлинеться невагомий сон.
Нехай настане ніч і прошмигне швидкий,
лишаючи позаду спогадів перон.
04.04.13
23:07
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415767
Рубрика: Лірика
дата надходження 05.04.2013
автор: три крапки