Байка 8. ОТ ТАКА БУЛА БДЖОЛА

Жила  бджілка  у  садочку,
Мед,  як  всі,  збирала.
Мала  мужа,  сина  й  дочку,
В  вулику  кут  мала.
Та  життя  одноманітне
Набридло  бджолисі:
Весна  –  осінь  праця  плідна,
Цілий  час  крутися.
Захотілось  комашині
Стиль  життя  змінити:
Не  товктись  по  конюшині,
Але  їсти  й  пити,
Меді  і  цукор  (суть  вся  в  цьому)
Від  бджіл  відбирати
І  у  вулику  пустому
Горілочку  гнати.
Як  задумала,  зробила.
Апарат  придбала.
Мед  і  цукор  забирала,
Спиртне  відпускала.
Ллється  лайка,  справжнє  лихо,
З  вечора  до  рання.
Проклинають  всі  бджолиху,  
Бо  бере  й  останнє.
З  десять  років  бджола  наша
Жила  й  бід  не  знала.
Та  клятьба  жінок-комашок
Врешті  діять  стала.
Як?  А  так.  Пияком  став
Муж  бізнес-бджоли.
До  в’язниці  син  попав,
Параліч    в  дочки.
Стала  сліпнути  й  сама
Та  як  загуде:
- Що  ж  це  за  біда  така?!
За  що  мені  це?!
- За  що,  бджоло,  еге-ге,
Добре  усі  знають:
«Сльози  й  горенько  чуже
Дарма  не  минають!»

Серпень,  2011  р.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415679
Рубрика: Байка
дата надходження 04.04.2013
автор: Крилата (Любов Пікас)