Ніч розпростерла крила у просторі похмурім,
З поматами на мантії зірковими.
Вона – як велетенська така ведмежа шкура
Із блискітками ясно – пролісковими.
Совою ще востаннє із моторошним співом
Пірнула в нору, темряву на заході,
Щоб небо враз заграло яскравим переливом,
І від краси цієї бути в захваті
І травам, що росою умиті, розмовляють,
І кущику з натхненною суницею,
І дзвоникам тендітним, розсипаним у маю.
З вогненної палітри багряницею
Розквітнув враз світанок, прокинулися в небі
Хмарки – літали радо разом з бджолами.
А в озері МохОвім* гукав лебідку лебідь.
Й туман ранковий простягався долами.
*Мохове озеро знаходиться в лісі біля м.Таращі, що в Київській області. Воно маленьке, але надзвичайно глибоке й чисте.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415650
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Ліоліна