Позбираю думки, порозкидані зовсім недбало,
Що було у житті – отепер називається мить.
А в літах, як в житах, тих зернят небагато й немало,
Що боліло колись – відболіло і вже не болить.
Що шукала собі, мені важко вже навіть збагнути,
Там на обріях ліг відпочити від втоми туман.
Сполотнілі думки нині я обірву, наче пута,
Час, як бісер, зберу і сплету загадковий ґердан.
Все, що в мріях жило, хай народиться віршем про долю
І про сад навесні, що давно-предавно перецвів.
Все пройшло, як дощі, і згорнув уже день парасолю –
В молоду іще душу вже дивиться осінь з-під брів.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415626
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Леся Shmigelska