Черпає «ковш» у синім небі зорі,
Чумацький шлях вирівнює ями,
Лякає всесвіт жало Скорпіона,
Дивує Діва пишними грудьми.
І мерехтять у далях ясні зорі,
Окремі гаснуть, падають униз,
В казковому сузір’ї Оріона,
Дві долі невідомі обнялись.
Їм мандрувати у далекі далі,
Пристанище посеред зір знайти,
І десь на невідомому причалі,
Залишити незвідані сліди.
Хай наші зорі ще горять яскраво,
Сузір’я кожен має тут своє…
Бо ясна зірка світить нам по праву,
Яскравим блиском в небі виграє.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415474
Рубрика: Лірика
дата надходження 04.04.2013
автор: Віталій Назарук