"Свічка, віск , дзеркало опівночі - засоби ворожіння дівчат на милого".Старовинні українські звичаї.
Прочитав по очах - " Я тебе не тримаю..."
І пішов у сиру, нерозгадану ніч.
Та я знаю -
ти вітрильця з ромашки зриваєш,
і піддатливий віск
з догораючих свіч
таємниці магічні тобі розкриває.
Загадково у дзеркалі місяць всміхнеться,
опівнічно зітхне засинаючий сад.
І здригнеться,
затуманіє усмішка скельця-озерця.
Зверху вниз пробіжить -
чи сльоза, чи роса...
І здається - земля під ногами хитнеться.
Невсипучим чеканням, як знак запитання,
біля скроні дівочиться твій завиток.
До світання
ця солодка у грішній цнотливості тайна -
перший крок
на хиткий і зрадливий місток-
незнайомих бажань незвабливе вітання.
Між зірок мерехтіння - знайоме обличчя
віддзеркалить поверхня чарівного скла.
І все ближче
ці лякаючі очі, бентежні, незвичні...
Перед тим,
як в зіниці опуститься мла,
тихо скрикнувши, ім"я моє ти покличеш.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415338
Рубрика: Лірика
дата надходження 03.04.2013
автор: Славомир