А я сьогодні зорі роздаю (роздуми Хрестної дороги… (частина перша)

А  я  сьогодні  зорі  роздаю
За  Ваші  найщиріші  поцілунки.
Бо  просто  дуже,дуже  Вас  люблю.
Малюю  я  на  небі  візерунки.
І  піднімаю  настрій,і  молюсь
Дорогу  хрестну.Рани  крототочать,
Ой  як  Болять,важкий  той  хрестний  путь.
Лиш  одиниці  хрест  свій  гідно  носять.

Пилат  судив  невинного  ́  Христа,
Він  без  вини  прийняв  той  засуд  смерті.
Щоб  я  зробила,як  би  там  була?
Дозволила  би  також  йому  вмерти?
Ісусе,ти  на  страшнім  тім  суді
Не  будь  Судею  нам,спаси  лиш  душі.
Не  будем  інших  ми  судить  в  житті.
Себе  лише  у  сповіді  ми  мусим.
Маріє,заступися  ти  за  всіх,
Що  чинять  зло,самі  того  не  знають.
Ісусе,ти  прости  нам  кожен  гріх.
Пилат  судив  на  смерть...Тебе  карають...

Ісус  покірно  хрест  важкий  бере,
Бере  його  він  на  свої  рамена.
До  нас  любов  його  це  хрест  несе.
А  воля  його,віра  нескорена.
Якщо  ми  не  любитимем  Христа,
Як  зможемо  йому  допомагати?
Щоб  я  зробила,як  би  там  була?
Як  Вероніка  піт  з  чола  втирати?
Маріє!Помолися  ти  за  всіх.
Щоб  волі  ми  св"ятій  завжди  корились.
Щоб  розуміли  щиро  ми  свій  гріх.
Щоб    Богу  за  спасителя  молились.

Ісус  паде  під  тягарем  хреста,
І  беззаконня  наші  його  давлять.
Щоб  я  зрозила,як  би  там  була?
І  піднімають,хрест  на  плечі  ставлять.
Маріє,тебе  знову  я  молю,
Щоб  випросила  ласку  усім  людям.
Бо  я  людей  на  світі  всіх  люблю.
Мій  Боже!Нехай  воля  твоя  буде.

Ісус  свій  хрест  дорогою  несе,
Всі  повтікали,лиш  св"ята  Марія
Назустріч  по  дорозі  цій  іде.
І  в  серці  завжди  в  матінки  надія.
Ми  є  причиною  страждань    важких,
Ми  просимо  про  прощення  так  щиро.
Нехай  не  буде  в  нас  думок  пустих.
Нехай  від  справ  в  нас  виростають  крила.
О  матінко  Ісуса!Поможи!
Ти  помолись  за  нас  своєму  сину.
Ти  нам  дорогу  в  царство  покажи,
І  зрозуміти  краще  дай  провину.


Симионе  Киринейський!Ти  там  був,
Ти  хрест  поміг  Ісусові  донести.
Спасибі,що  не  кинув,не  забув,
Він  дав  йому  заслугу  в  такій  честі.
Ти  нагороду  в  небі  заслужив,
Ісус  згодився,щоби  показати
Як  він  усіх  ,усіх  людей  любив.
Як  міг  покірно  він  за  нас  страждати.
І  Сименон  йому  допомагав,
Щоб  ми  навчились  просто  розуміти.
Ісус  Христос  спасіння  нам  бажав,
Бо  ми  для  нього  найдорожчі  діти.










адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=415011
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Відочка Вансель