Як хочется, щоб вдома хтось чекав,
Щоб поруч був зі мною що секунди,
Щоб ніжно так за плечі обіймав,
І дарував щодня маленьке чудо...
Як хочется, щоб вдома хтось чекав!
Зі мною розділяв усі незгоди,
Щоб поруч коло мене засинав,
Давав тепло без всякої погоди...
Щоб я за кимсь, як ніби за стіною,
Захищиність і спокій відчувала,
Щоб гладила волосся я чієсь рукою,
Й смачний обід для когось готувала...
Як хочется, щоб вдома хтось чекав,
Щоб заспокоював і витирав сльозу,
Щоб пошепки коханой називав,
І говорив: "Нікуди не піду"...
Щоб кожен вечір повертавсь до мене,
Щоб ніжно так і пилко цілував,
Щоб мав ключі від кожної проблеми,
І міцно так до себе притискав...
Як хочется вертатися до когось!
А не в пусту, не прибрану квартиру,
"Привіт, я вдома" - чути рідний голос,
Вести про день із кимсь розмову милу...
Як хочется, щоб вдома хтось чекав!
Щоб затишним зробив моє життя,
Щоб ніжно так за плечі обіймав,
І шепотів: "Назавжди, лиш моя"...
Щоб хтось з добавкою доїв мій борщь гарячий,
І замість дякую, у щічку цілував...
Ні, вам усім здалося, я не плачу...
Я просто хочу, щоби вдома хтось чекав!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414921
Рубрика: Лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: Юля Новохацька