Чорна кава - не виклик Морфею.
Просто теплий гіркий порятунок
Від ночей, що пишуть сажею
За вікном свій похмурий малюнок.
Розтікаються ранки барвами
У буденності сірі віхоли.
Закипають у скронях спогади,
Як одним ми подихом дихали.
І ніде не знайти мені спокою,
Все минальне у цьому просторі.
А за вікнами плаче та сама ніч:
Стигне кава і хліб у тостері.
27.11.12
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414913
Рубрика: Філософська лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: АваРИЯ