Я падаю із того п"єдесталу,
Що я сама собі звела.
Я загубилась в мріях. Я відстала.
Я відмолилась. Відболіла. Віджила.
Все промайнуло, наче кадри фільму,
І навіть спогади тепер чужі.
Бринить душа непевною струною,
А я так впевнено кочуся до межі.
Де взяти сил, щоб побороти волю?
Омріяне життя - гіркий полин.
Ми самі будували свою долю.
Та час іде. Нестримний його плин.
Це не зі мною. Це не я на грані.
Це не мої зап"ястки у крові.
Моя любов не грає на органі.
Не я молюся, стоячи в петлі.
Ще крок, чи два, чи три - і буде пізно.
Щось надломилось, згасло у мені.
У цьому тілові душі вже тісно.
Поклич, повір у мене. Зупини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414908
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 02.04.2013
автор: АваРИЯ