Якась тривожна пустота
Вселилася у мою душу
І знов приходить самота,
І знов я з нею жити мушу.
Коли, здається, що кінець
І виходу вже не існує,
Рука підносить олівець,
А розум думкою керує.
Занурююсь у свої сни
Та потрапляю в царство ліри.
Цей світ є зовсім не тісний,
І не бракує тут довіри.
Шкода , реальність вже не та,
Панує вперта недовіра.
Важка, невидима, пуста,
Немов в пораненого звіра.
Я знаю, зміниться усе
І прийде в душі свято віри,
її Всевишній принесе,
А нам лиш треба в це повірить.
07:44 21122011р А.В.Травневий
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414685
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: Анатолій Травневий