Дратує їх моя державна мова,
І завидки беруть за врожаї,
І те, що вихід маємо до моря,
І те, що ми живемо на землі.
Вони б нас знову кинули у тюрми,
Послали воювати до Чечні,
Щоб, як кошмарні із Афгану сурми,
Нас піднімали кожен день у сні.
Вони нас розривають на частини,
Країну ділять, козир їхній – газ,
Дратує їх, що наше небо синє,
Що їхня воля, нам вже не указ.
Звучить не наша музика в ефірі,
Газети і журнали теж чужі,
Народ повсюди хоче жити в мирі,
Бо наші люди справжні трударі.
А нас болить, що спокою немає,
Що наша пісня - з колоса зерня,
Та скоро нас калина об’єднає,
Сяде до столу здружена рідня.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414625
Рубрика: Лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: Віталій Назарук