"Згуба та, що осінь зветься, раптом в сон мій задивилась,
та чи знала вже про все це, що сама мені наснилась?.."
В шатах бронзи, через край йшли думки мої у ніч,
Сіли в спогадів трамвай і зустрілись віч-на-віч.
Навіть осінь-чарівниця не пізнала тих думок,
Ну хіба ж це таємниця: думи - як букет квіток!
Чорнобривців, хризантем, ніжно вбраних у осіннє,
І в магічнім тім тандемі перли білі, мов весільні.
Листям падають думки у безмежжя листопаду,
І скрегочуть, байстрюки, не знайдуть собі розраду.
Ледь відчутний теплий вітер промайне і залоскоче,
Стрипинеться і застигне: знов і знов, - ну що він хоче?
Ось і місяць зазира в непроглядну сіру тишу,
Щоб закохана зоря тихо мовила: "Не лишу".
Капне дощик в унісон, зашурхоче лист від нього,
Знов пробудить гарнізон всього тихого, старого.
Причаївся дуб старезний; затаївсь в своєму сні
Навіть вітер навіжений у багряному човні.
Верби віти розпустили, простягли барвисті коси,
І степи всі напоїли миром тим, що зветься роси.
Чарувала осінь-мати, милувалася творінням,
Одягла дива у шати за омріяним велінням.
Завертілась, закружляла у барвистому вінку,
З вітром вальс все танцювала у весільному танку.
Не спинялась ні на мить, невблаганна, чаклувала,
Дивувала всіх старанням, цілу ніч отак не спала!..
...В марафоні гармонійнім зародилося життя,
У мелодії осінній все знайшло свої місця.
Задивилась осінь-мати на надуману красу,
Так не хочу прокидатись із уяви свого сну!..
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414566
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 01.04.2013
автор: Софія Пасічник