[i]Дорогому для мене створінню на цій
землі - дружині Лесі присвячую.
Усе, що маю я від Бога,
Віддам для Тебе, мій єдиний,
І жодна тут пересторога
Мене ніколи не зупинить.
Бери від мене посмішку,
Ласкаву і привітну,
У свою руку мою руку
Легеньку і тендітну.
Бери від мене блиск очей,
Що щирістю відкриті
У сяйві місячних ночей,
Де ми блукали в житі.
Бери від мене ніжність й ласку,
Бери мене в чарівну казку,
Де лихо із добром в двобої
Й кінець щасливий у якої.
Бери уста мої гарячі
І зацілуй їх до безтями.
І вже душа від щастя плаче,
Коли земля пливе під нами.
Бери дзвінкі мої слова,
Які я щиро промовляю,
Коли п'яніє голова
І почуттям немає краю.
Живу для тебе щохвилини -
Чи чуєш, серденько моє ?
Бери мене всю, до краплини,
Бери такою, яка є.
Бери мене...
25.-28.10.2005р. Монтадо (Португалія).
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414329
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 31.03.2013
автор: Сетубальський