Я стомився бути одиноким,
Не тому, що у сім’ї один,
А тому, що в мене кожні кроки,
Пахли гіркотою, як полин.
Я стомився в пошуках роботи,
Бо сидіти тато не велів,
Хай минають кожного турботи,
Не стає ж терпіння, а ні сил.
Я стомився закривати двері,
Що не закривають «другарі»,
Можу залишитись без вечері,
Коли друзі стрінуться старі.
Я стомився від речей масляних,
Що наобіцяють і мовчать,
Важко ж гоїти старечі рани,
Що не заживають, а болять.
Я стомився - йде життя до скону,
Смак цілунку заберу увись,
Щоб життєві заспівали дзвони,
Долі дві у небі обнялись!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414319
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Віталій Назарук