Розпинає планету гріх людський. Чи не так?
То ж полинемо в небо молитовно! Розмах!
У небесній блакиті Бог почує слова:
"Щиро каємось, Отче! Віра в душах жива!
Очі серця розкриті, то і молим про те,
Щоби наша планета зодяглася в святе,
Щоб народ вже не відав всіх тих грішних подій,
Всім у щасті жилося, а не лише в біді!"
Розпинає планету гріх людський. Чи не так?
То ж полинемо в небо молитовно! Розмах!
Не жалійте для Бога а ні часу, ні сил -
Він Творець неземної і земної краси!
31.03.2013
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414271
Рубрика: Громадянська лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Людмила Дзвонок