Мій телефон мовчить. Ковтає тишу.
Безликим сірим поглядом глядить. Й не дише.
Беззвучно так в квартирі. Сірий фон.
І тишина мені кричить слова відомі.
Спиняю тишину на полуслові. Кидаю в неї телефон…
І знову звуки, що їх не зупиню.
Хай будуть краще запчастини.
Хай будуть друзки сірі, поламані чиїсь серця (що
на сім-картці).
Так краще, аніж тишина.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414246
Рубрика: Лірика
дата надходження 31.03.2013
автор: Тетяна Жернова