Завертаю в село, де над річкою хата,
Що сховалась в старих розімлілих садах.
Я приїхав сюди пісню ту доспівати,
Що звучить вже давно в моїх вранішніх снах.
Тут м'які спориші, білосніжні ромашки,
Посивілі стоять у степу полини,
В небесах чути спів полохливої пташки,
Яка знає пісні, що прийшли з давнини.
Доторкнусь до дверей постарілої хати,
Задивлюсь в темні вікна крізь яблуні цвіт,
Тут співала пісні моя стомлена мати,
В цій хатині колись я з'явився на світ.
Вже немає батьків, відлетіли у вирій,
Доспівавши свої журавлині пісні,
Чую я крізь роки ті слова їхні щирі,
Що приходять щораз в мої вранішні сни.
Назбираю в селі оберемок мелодій,
Навдихаюсь п'янких ароматів садів,
Наспіваюсь пісень тих, що зараз не в моді,
Та я з ними прожив і від них я п'янів.
© Copyright: Виктор Гала, 2013
Свидетельство о публикации №113033007008
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414115
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Віктор Гала