А ти знаєш: депресії вже не лікуються римами,
Хоча ті були часто бинтами для втомлених душ.
Більш не хочу писати про щастя чи віру годинами.
Мені краще шукати себе поміж темних калюж.
А ти бачиш: дощі залишились навік календарними
І усе, що було, ще болітиме тишею в снах.
Наші мрії вмирали, а дні знов здавалися марними.
І, напевне, отак починається вічності крах.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=414080
Рубрика: Iнтимна лірика
дата надходження 30.03.2013
автор: Fairytale