І байдуже… нехай я все ще перша пишу це безглузде «привіт!»
Нехай для тебе я не буду еталоном… а весь цей світ повен ідеалів..
Та я чудово паятаю день, що сколихнув увесь мій світ..
Від нього уже скільки пройшло днів..
Квітнуть сади, за холодним вікном…
Сонечко світить на небі… а у мене немає вже ані надії
І ні сподівання на рахунок тебе..
Проб’ються крізь скляні повіки
Сліз моїх холодні ріки
Пройдуть роки
Холодні і до болі теплі мене зігріватимуть спогади
А серце замерзне – зима.
Ти був.. ти будеш.. ти є…
Але у мене нема….
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=413326
Рубрика: Лірика
дата надходження 28.03.2013
автор: Exception*))