Буває, те, що ми бездумно з"їли,
У шлунку може просто розчинитись.
То нащо ж цю красу і диво
Жувати? Можна подивитись
На ту красу, що нам дає природа,
Де раптом цукор може стати бурштинОм.
Ось, друзі, й вам така нагода -
Мальоване не пензлем й не пером...
Представляю свою нову картину (мої фотографії), що виконана з чорного й білого дикого рису, а також карамелізованого цукру, що виконує роль бурштину. Складові картини вже не з"їсти, бо вже вони живуть на стіні у вигляді картини.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412980
Рубрика: Пейзажна лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: Ліоліна