Так смішно, що вже сіра осінь,
і дощ щось ниє в забуття.
за ці півроку стала я доросла,
неначе прожила усе життя.
дивлюся у люстерко і дивуюсь
чому немає сивих волосків,
в очах лиш бачу юність неживую,
яку життя скорило,й ти хотів.
і зморшки ще не впали на чоло,
ще досить молодо я скидую брову,
та в серці, де колись жило тепло,
залишила лиш правду я суху.
мене зламать ненавистю хотів,
потім корив любов'ю і словами.
я вірила у ту брехливу пісню слів,
яка душила так ночами.
мене хотів поставить на коліна,
і ти поставив...я тобі здалась.
пішла в полон, бо так сама хотіла.
якби схотів, то й душу продала б.
та то ж не діло - кохання на колінах.
тобі набридло це і ти пішов.
а я була твоя : душею й тілом,
моїм повітрям була моя любов.
це було страшно...секунди стали віком,
години були довші за життя,
а день зовсім здавався вічним,
я думала - зійду з ума.
та хай там всі говорять, що скорившись
ніхто не пінімається з колін.
розбите серце кровію обмивши,
добила в ньому все, що ти не вбив.
і наче фенікс, з полум'я піднявшись,
я обтрусила попіл почуттів.
і серце вогнем-полум'ям зайнявшись,
зробило те, чого ти не хотів.
я відлюбила...за все життя я відлюбила!
доза кохання, розрахована на все,
за один раз до полум'я згоріла,
з собою мало не спаливши і мене.
...тепер я сильна.тепер я не скорюсь.
не буду від кохання я страждать.
лише про себе у душі молюсь,
щоб не заплакати під " Shape Of My Heart".
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412878
Рубрика: Лірика
дата надходження 27.03.2013
автор: Олька Оленька