Я є вовчара, дикий вовк
І клацаю зубами,
Хоча у зграї не вожак,
Все ж чутко сплю ночами.
Оберігаю всю сім"ю:
Вовчиху й вовченят
І гострі зуби наточу
На зайців, на ягнят...
Домівка наша - темний ліс,
Шатро - високе небо,
Стережемо, щоб хто не вліз,
Чужинців нам не треба.
Рятують ноги нас завжди
І колективна сила,
За ліс ми стоїмо грудьми,
Тут наша правда й сила.
Ми від двоногих бережем
Ліси і гори й ріки,
Ми гордо по землі ідем -
З природою навіки.
Ночами виємо увись,
Де місяць темний в небі,
Брати там наші поселились,
У спілкуванні є потреба.
Співаємо про темну ніч,
Борню, життя, кохання.
Роки злітають з наших пліч,
Йдемо на полювання.
Ми зграя - гордий колектив,
Вітри нам студять груди,
В лісах наш предок завжди жив,
Тут наше право, люди.
У вас життя і в нас життя,
Не йдем в камінні нетрі,
Не суньтеся до нас в ліси
Неволею приперті.
Нам світять зорі угорі,
А місяць наш вожак,
Долаємо стежки круті,
Долаєм вперто шлях.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412777
Рубрика: Вірші про тварин
дата надходження 26.03.2013
автор: Зеновій Винничук