Звабливим ніжним поцілунком,
прийшли у гості чудеса.
Зустріла вранці подарунком,
пелюсток кручених краса.
Через поріг ступив навшпиньки.
О Боже, що це вигляда?
У очі дивляться тичинки.
Мабуть мене хтось сповіда.
Злетіли з пензля пелюстинки,
з шпаринок промінь визирав.
Торкнувся ничком до стеблинки,
у в губенятка цілував.
В мені побачив конкурента,
знічев’я знітився притих.
Втомився трішки в компліментах,
з леліток вроджений жених.
Пробило струмом до судинки,
завороживши дрож пройняв.
Немає жодної клітинки,
яку б глибоку не дістав.
О диво, ніжносте кохана.
з росинки зрощена сльоза.
Умита в свіжості весняній,
благословенна в небесах.
Від чуда, квітонька манюня.
Горять пелюстоньки в огні.
В мою закоханий красуню,
хмеліє й полудень в вікні.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412722
Рубрика: Сонет, канцон, рондо
дата надходження 26.03.2013
автор: Дід Миколай