Душі пресвітлая печаль
Відлунням відгукнеться, стуком...
Незгоєний у серці жаль
Стискає міцно в’юнким спрутом...
Нас розмежовують світи
З тобою, любий, рідний тату,
І ту межу не перейти,
Не повернути життя втрату...
Та завжди будеш у думках,
У світлім спомині зігрітий,
Ти відлетів, неначе птах...
Сумна свіча буде жевріти...
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412552
Рубрика: Присвячення
дата надходження 26.03.2013
автор: Lana P.