Світить місяць над горами,
Світить, ясно сяє,
А гуцул жене отару,
На сопілці грає.
Він заграє, заспіває,
Пісню про страждання,
А гуцулка все чекає,
Мріє про кохання.
А ті гори -крутогори
Вітер обіймає,
Там гуцулка чорноока
Вівчара шукає.
А вівчар жене отару,
На сопілці грає,
Він думає про дівчину,
Що його кохає.
А дівчина йде на зустріч
До свого милого,
Заквітчала свої коси,
Щоб не впали роси.
Коси довгі до пояса
Дівка розпустила,
Заквітчана, дуже файна,
Щира, й дуже мила.
-Добрий вечір, гарний вечір-
Мовила дівчина.
Я прийшла на звук сопілки,
Вона плаче гірко.
А вівчар заграв інакше,
Про кохання вічне,
Щоб почули тії гори,
Ріки та потічки.
А у нас на полонині
Є всього багато,
Приїзджайте щирі люди
Гостинно гуляти.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412548
Рубрика: Лірика
дата надходження 26.03.2013
автор: Ярмульська Галина