Вже вечір тихо догора весняний
І птаства галас в лісі десь стихА,
А я один, стою ніким не знаний -
Стою ,а на душі журба.
Стежками пари ходять молоді
Воркуючи не наче голубки ,
І тільки я один, стою у самоті,
Дивлюся, як у парі ти.
Чому в душі у тебе з осеніло,
Кохання наче вітром віднесло,
Адже не давно, все так зеленіло,
Кохання оте літечком цвіло?
Чому кохання наче день зимовий-
Не вспівши обігрітися згаса,
Чому не так ,як літній день, казковий-
Що сонцем ніжно душу зігріва?
Не знаю , що робити далі-
Чи осінню прожити до кінця,
Чи позабути всі свої печалі-
Весною повернутись до життя?
Забути дівчину оту зрадливу,
Яка морозом, серце обпекла.
Знайти собі весняночку вродливу,
В якої в серці - літечко буя.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412383
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Іван Мотрюк