Сповите вбогістю село
Назустріч глянуло тужливо,
Немов таке завжди було,
І не всміхалося щасливо.
Перекосились призьби, хати –
Усе облуплене старе.
На що ту фарбу купувати,
Як голод за кишки бере.
Змінилося, та не на краще.
Вмирає наша суть – село,
Панує злодій і ледащо…
Куди життя нас привело?
2004р
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412252
Рубрика: Лірика
дата надходження 25.03.2013
автор: Надія Таршин