Гляну на вулицю - зимно…
Лагідні лапи тепла
Десь загубились,
Даремно…
Весняний простий кожушок
Білий, мов сон дівочий
Чистий…
І декілька намистин
Кришталевих на грудях.
Красиво.
Чи то з нічев’я,
Чи то навмисне
Делікатно торкались гарячої плоті,
Немов загравали з вогнем,
Будили грані кристалу,
Щоб сонце з-за гір піднімалось
Весняне.
Вийду на вулицю – зимно!
Зиркну з-під лоба на зиму,
В мене власна погода!
Веснянок моїх хороводи,
Чи то ж не весна!
А ну ж залякаю кота -
Пройдусь босяка!
Танцюю.
Тануть сніги,
Та-нуть!
Спускаються з неба стрічки
Жовтогарячі
І вправно
Гаптують білі сувої
Сонцем
Наліво й направо -
Світло, світло, світло!!!
Яскраво!
Щось зимно пальчикам…
Дихай на мене, березню!
Дихай!!!
Діставай із-за пазухи пригорщі
Світло бурштинових цяток,
Засівай мої вилиці й носик.
Ластовинням своїм аж до осені
Грітимусь.
Хизуватимусь…
…Тепло,
Кіт біля мене моститься…
Що, рудий,
Мружишся, теж весняночок випросив…
Котиків !
24.03.13.
фото автора
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412115
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2013
автор: gala.vita