Загорнутий у плед саможалю…

Пророчить  час  годинник  на  стіні.  
Той,  іскорками  тане  у  каміні.  
Для  мене  він  сьогодні  не  в  ціні  –
Лише  олива  в  терпкості  мартіні.
Ефірними  сльозинками  на  дно,  
Думки  стікають  переливом  джазу.
-  «…то  був  каприз…  не  вийшло  б  все  одно.»
Мов  післясмак,  її  вдихаю  фразу.
Тужливий  місяць,  крізь  віконний  глянс,
Під  ноги  стелить  співчуття  доріжку.
На  ній  гілля  вихитує  пасьянс,
Одягнене  в  поношену  маніжку.
На  контрфаготі  водостічних  труб
Нуртує  вітер  невгамовне  соло.
Вразлива  ніч,  контрастність  клавіш  згуб,
Торкається  зорепадінням  кволо...
Загорнутий  у  плед  саможалю́,  
Самітності  потягую  мартіні.
Провинностей  сигарою  димлю  
І…  розчиняюсь  в  джазовій  гордині.

адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=412107
Рубрика: Лірика кохання
дата надходження 24.03.2013
автор: Осіріс