Раз увечері, питає у синочка татко:
- Ти вже справив свою двійку, дорогий нащадку?
- Справив, таточку, звичайно,- простяга щоденник:
Усі твої настанови не були даремні.
- Дай-но гляну... Хто ж так робить?! Ну хто ж так справляє?!
Це востаннє тобі, сину, я допомагаю!
Неси лезо, ручку, гумку, стань отут, дивися,
Бо вже скоро прийде мама- знов буде свариться!
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411918
Рубрика: Лірика
дата надходження 24.03.2013
автор: Любов Ігнатова