Якось в лісі, ще й густому,
Під смерекою старою
Білий гриб там красувався,
Мухомор теж не здавався.
Білий мав велику шапку
І міцну, високу лапку,
Молодий є і стрункий,
Всередині не гнилий.
Мухомор також красивий,
Ніжка мала ковнір сивий,
Шапка вся у крапочках,
Наче в білих світлячках.
Мовив мухомор хитренько:
- «Білий, ти ростеш гарненько,
Але вищий я, красивий,
Маю навіть ковнір сивий.
Хоч я людям не їстивний,
Та не є я всім огидний,
В лісі я найкрасивіший,
І від всіх грибів я більший.»
Довго білий гриб мовчав,
Та не витримав, сказав:
- «Не хвалися ти дарма,
Бо добра в тобі нема.
Я хоч користь, та приношу,
Людям кривди не несу,
Не хвалюся, не голошу,
Люблю ранню в сні росу.»
Тут лісник нізвідки йшов,
Схованку грибів знайшов,
Зрізав білий гриб гарненько,
І пішов він помаленьку.
Мухомора як уздрів,
Ледь зі сміху не здурів,
Він щосили гриб як копнув,
Мухомор на двоє лопнув.
***
Люди є на світі добрі,
Мирні, чесні і хоробрі,
У житті вони радіють,
Щастя й радість іншим сіють.
Злі також існують люди,
Вони біль лиш творять всюди,
Все собі лише збирають,
Всіх не люблять, зневажають.
Хто шанує мир й свободу,
Хто не творить злу погоду,
Успіх у житті чекає,
І нещастя геть тікає.
То ж в житті нормальні будьмо,
«Копнуть» нас за вихваляння,
Зло подалі лиш відсуньмо,
Лиш тоді буде визнання.
20-21.08.2010
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411764
Рубрика: Жартівливі вірші
дата надходження 23.03.2013
автор: Назарій Андрійчук