Я вбився,
Прийшовши в дитинство,
Бо побачив згиблі роки -
Я наснився,
Катом наснився,
Я наснився катом собі.
На долонях тримаю каштанове листя,
А на серці жовта-прижовта печаль:
Осінь манить отрутою ягід в намисті -
Тримаю,
чатую його мов гендляр.
Закатовані весни давно вже померли,
Запаплюжені давно вмерли літа,
І чатують на мене осінні шеренги,
Які тримають мене без вороття
До часу,
де я так радо сміявся,
До часу,
ніжних маминих рук -
Безкарно я вбився,
убивця,
вбився,
Я втопився у часі багнюк
Безладного часу бажання
І бездарного плину турбот,
Підступної віри кохання,
Також ними встановлених квот...
21.02.1978
К.
адреса: https://www.poetryclub.com.ua/getpoem.php?id=411731
Рубрика: Лірика
дата надходження 23.03.2013
автор: Левчишин Віктор